22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки другої світової війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001 року.

Історія рідко буває однозначною. У кожної медалі завжди дві сторони. Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Воно з’явилося в національному календарі і як день пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з нацистами в глибокому тилу ворога. Цей день стосується і червоних партизанів і вояків Української повстанської армії. І якщо червоних партизанів підтримувало та забезпечувало радянське керівництво, то вояки УПА мусили боротися як з німецькими окупантами так і з частинами НКВС і червоної армії.

З розсекречених документів вже відомо, що загони УПА доставляли багато клопоту німецьким окупантам. Про це свідчать німецькі документи часів Другої світової війни, наприклад, в звіті СД за 19 березня 1943 йдеться: «У генеральному окрузі Волинь-Поділля націоналістична українська … банда розвиває власну активність …”; в липні 1943 року занепокоєність ситуацією з УПА висловив керівник генерального округу Волинь-Поділля Шене в записці на ім’я А. Розенберга: «на Волині немає жодної області не зараженої націоналістичними бандами. Особливо в західних областях …”; шеф СД в Галичині телеграфував 22 квітня 1944 керівнику СС Г. Мюллер: “УПА виступає в регіоні як переконлива дестабілізуюча сила”. Окупантам доводилося відволікати на боротьбу з УПА близько третини боєздатних військ.

 

Використано матеріали сайту dilovamova.com

Від БМЛ №15

Залишити відповідь