Пані та панове!

Останнім часом почастішали випадки неправдивих повідомлень про мінування тих чи інших об’єктів з метою паралізувати їх роботу. Значна частина таких повідомлень надходить з РФ та окупованих територій, проте трапляються і місцеві, корисні для РФ особи.

Повідомлення про замінування – біль будь-якого міста. Маючи різну мету таких повідомлень, винуватці подій не дбають про людей, що поспішають на роботу, додому, запізнюються на літак.

Об’єктивна сторона злочину полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об’єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії.

Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки:

  • містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо);
  • відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці;
  • про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним).

Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об’єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об’єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади.
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об’єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об’єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за ч. 2 ст. 259 КК України.

Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, також виключається.

Довідково:

Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності

  1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, –

карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

  1. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, –

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

{Стаття 259 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3075-III від 07.03.2002, № 4955-VI від 07.06.2012}

Так, наприклад, засуджений повідомив про підготовку вибуху на станції метро «Гідропарк» КП «Київський метрополітен»

У результаті перевірки слідчо-оперативною групою станції метро повідомлення не підтвердилося.

Дії чоловіка було кваліфіковано слідчими та в подальшому засуджено за ч. 2 ст. 259 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.

У касаційній скарзі захисник не погодився із судовими рішеннями, просив їх скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно його підзахисного. При цьому зазначив, що дії засудженого мали правомірний характер, а повідомлення про наявність вибухонебезпечних предметів на станціях метро було виконанням громадського обов`язку.

Цікаво, що серед багатьох аргументів захисник також посилався на соціальний статус засудженого, а саме те, що він має три вищі освіти, є кандидатом філософських наук, доцентом, має 39 років трудового стажу, двічі обирався головою профспілки, має численні заохочення та почесні грамоти, також має 10 дітей, 7 онуків та 5 правнуків. Начебто, такий поважний чоловік не міг вчинити того злочину, що йому пред’явлено.

Тим не менш, за висновками судів, з чим погодився і ВС, сукупність доказів, наявних у матеріалах справи свідчить про те, що чоловік таки усвідомлював, що робить.

Судом було враховано і той факт, що особа вже має не зняту та не погашену судимість, а також повторність оскільки вже вчиняла злочин, передбачений ч. 2 ст. 259 КК України.

СЛІД НАГОЛОСИТИ, ЩО СУЧАСНІ ТЕХНІЧНІ МОЖЛИВОСТІ СИЛОВИХ СТРУКТУР ДОЗВОЛЯЮТЬ ТОЧНО ВСТАНОВИТИ ОСОБУ ЗЛОВМИСНИКА ТА МІСЦЕ ЙОГО ЗНАХОДЖЕННЯ. НЕ РИЗИКУЙТЕ СВОЄЮ СВОБОДОЮ!

Використано матеріали сайтів https://wiki.legalaid.gov.ua/  та https://protocol.ua/

Від БМЛ №15

Залишити відповідь